Загубивши годинник

Коли  чорної  оксамитової  книги
Відчуєш  важкість  у  своїх  долонях,
Коли  всіх  озер  Ірландії
Не  вистачить  вгамувати  твою  спрагу,
Коли  туманом
Накриєшся  як  шерстяною  ковдрою
Пошитою  з  сивої  вівці  часу,
Коли  осіння  роса  зітхання
Тобі  буде  здаватися  вином  снів,
Коли  почуєш
Як  західний  вітер  грає  на  скрипці,
Коли  темряву  ночі  ти  будеш  пити
Як  терпке  віскі  з  давнього  Коннахту,
Коли  весела  музика  Ленстера
Буде  сіяти  в  душі  журбу,
Коли  по  квітучому  вересу
Будеш  ступати  нечутно,
Коли  чайка  кольору  надвечір’я
Розкаже  тобі  про  старість  Ойсіна,
Коли  ти  почуєш
Голос  замшілого  дольмену,
Тоді…